«Ми — діти Бога чи ні? У будь-якому разі, багато видів тваринного світу (включно з нами) навчаються через гру. І навіть у дорослому віці! Ось чому я стверджую, що “Священна гра” існує!»

Ніхто не кричить. Ніхто не плаче. Ніхто не обурюється. Чому? Просто тому, що я нічого не вигадую. _ Насправді, яким би парадоксальним це не здавалося, «Священна Гра» існує відтоді, відколи існує людство; і проявляється вона у трьох основних формах:

A) «Основна». Велична священна гра, що полягає у заснуванні релігії, секти, руху або релігійної спільноти, а також у користуванні всім цим. Усе починається… з їхньої абсолютної істини.

B) «Похідна». Впливова священна гра, що виникає під час розколу чи схизми в межах релігії, секти, руху, церкви або будь-якого ордену, який повстає проти влади задля утвердження нової абсолютної істини.

C) «Маргінальна». Фантазійна священна гра, епічна й трохи анархічна. Вона подібна до попередніх, але не претендує на панування. Значно простіша, вона є лише самоствердженням без наміру підкоряти, через висловлення нових думок або вражень про Бога, про те, з чого він може складатися... або що може його замінити.

Усі ці форми народжуються зі снів, роздумів, простих натхнень або, якщо пощастить, зі справжніх осяянь. Але у випадку маргінальної гри ця скромна й особиста віра в «абсолютну істоту» (незалежно від того, яким є її «образ» для кожного) не може знайти собі місця в таких структурах, як великі релігії та їхні відгалуження, секти, ордени, рухи чи інші типи релігійних об’єднань. Адже ці утворення, щирі... особливо на початку, здебільшого ґрунтуються на тому, що вже було сказано й написано про абсолютну істоту. _ Релігії, які втішають і впорядковують дух, але водночас можуть пригнічувати й тривожити окремих людей.

Крім усього іншого, існування цієї епічної священної гри зумовлене ще й тим, що жодна релігія не виявляє справжньої готовності до жертви. (?) Жодного реального наміру сприяти створенню всесвітньої релігійної організації, яка стояла б над усіма церквами та сектами. (Без паніки!.....) Якби така гіпотеза коли-небудь була втілена, це спричинило б глибокий і справжній світовий соціальний переворот. І не забуваймо: сама ця ідея — також плід маргінальної священної гри. (А тепер... можете панікувати!)

Отже, епічна священна гра існує для того, щоб дати собі право уявити цю «абсолютну істоту» або її відсутність ширше, ніж це дозволяють, приховують або заперечують. Епічна священна гра не сіє додаткового безладу створенням нових релігійних конституцій (*); вона просто дарує радість любити цю «абсолютну істоту» або «її відсутність» у формі, доступній кожному. Без обмежень, бо неможливо окреслити те, що не має відомих меж.

Ніде — ані в середовищі високого знання, ані в системі вищої чи спеціалізованої освіти — не згадується заборона мріяти, чи не так? ... І це чудово! (**)

Отже, будучи, як і ви (я на це сподіваюся), дитиною ви-знаєте-кого..., ви зрозумієте, що я граю саме в епічну священну гру: «маргінальну».

Хочете стати фальшивим пророком? Просто висловіть неймовірне або незрозуміле пророцтво. Якщо ви скажете: «Я ніколи не помру!», то, без сумніву, будете фальшивим пророком. А якщо людина, яку ви намагаєтеся переконати, відповість вам, що ви не пророк, а просто трохи божевільний, ви зможете сказати їй: «Якщо я не пророк, отже, я фальшивий. А бути “фальшивим” фальшивим пророком — це певною мірою вже бути пророком!» Зрештою, ваш співрозмовник, можливо, матиме слушність.

* Попередження: усім дурням, яких приваблюють основна чи похідна священні ігри, але яких втомила простота роздумів у межах маргінальної гри, слід добре зрозуміти ось що: Свідомість — це «душа» з двома лезами, яка супроводжує нас аж до самої смерті – Приклад: Джим Джонс.

** Бог належить не лише гуру. Він також належить народові.